Кокаин Columbia Борисоглебск

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Чё, пацаны, всем привет! Решил я вам рассказать свою историю, как я добыл закладки и сдал этот ебанутый ЕГЭ. Так что садитесь поудобнее, потому что будет жарко! Вот такая история: не так давно я попал в тёмную сторону наркотиков. Это было совсем неожиданно, но возможно, пизданул я слишком хардкора и так и прилетел на джанки уже в полном расколбасе. Да, бро, я закладки расколбасил, ёбаный в рот. Короче, иду я по улице, а тут встречаю своего старого товарища по фантикам. Он мне говорит, что у него есть бластеры - новая модная хуйня, которая просто зашибись попадает в кайф. Меня, конечно, заинтересовало и я решил попробовать. Всё казалось без б, я и сам охуел от того, как сразу же попал в другой мир. Но это было только начало. С каждым днём мои проблемы только увеличивались. В универ я уже не пошел, а вместо этого решил пойти подкрутить систему и попытаться сдать ЕГЭ. Пиздец, какой я был наивный. Я смирился с тем, что мне нужна была шпаргалка. Ну, куда же без неё, братан?! Подготовил всё как следует, сложил этаминал натрия в прыщик и засунул шпаргалку в конфетку, чтобы положить в задницу. Да-да, задницу, чтобы никто не заподозрил. Вся эта затея выглядела, конечно, как полный буллит, но что поделать, когда идёшь расколбаситься, то и мозги тянет на такие шаги. Я решил, что мне нужно это сделать, чтобы остаться на плаву, хотя бы до тех пор, пока я не смогу сойти с джанков. Ну, и пришел я на экзамен. Там все были уже готовы, сидят, зубрят и пытаются запихнуть новые знания в свои головы. А я знаю, что у меня всё уже есть! Стою в очереди, блядь, и думаю, как же всё-таки сделать, чтобы не выйти на пизду? И тут ко мне подходит препод и говорит: "Брат, покажи все карманы!" Я был в полной панике, но сумел сохранить самообладание и показал все пустые карманы. Он, конечно, не пошарил в моей заднице, ну и ладно, думаю, с этим всем гетто надо смириться. Ну, в общем, сел я за парту, достал шпаргалку из задницы и начал писать. Уууу, какой я просраный, ха! Чувствовал себя, братан, как герой из фильма - молодой, бесстрашный и с шпаргалкой в заднице! Но, братва, я не ожидал этого - все эти закладки, фантики и шпаргалки оказались полным говном. Я ничего не помнил, блядь! Я только и делал, что писал любую хуйню, чтобы хоть как-то отколотиться от шока. И вот результаты ЕГЭ наконец-то вышли. Конечно, я их не узнал лично, потому что я уже был в другом месте. А почему бы и нет? Я уже не мог сидеть дома и притихнуть, мне нужно было снова почувствовать этот кайф, который даёт мне джанки. Может, кому-то это и покажется странным, но для меня это стало нормой. Я жил в своем маленьком мирке, закрытом от всего этого школьного говна и расколбаса. И пусть, брат, все буллят меня и притесняют, я знаю, что я самый настоящий рэпер, который знает, что ему нужно в этой жизни. Всегда помните, что есть в этой жизни что-то большее, чем просто погрузиться в этот безумный мир. Сделав выводы, я советую всем расколбаситься только с любовью к музыке и своими мечтами, а не через наркотики и шпаргалки. Удачи вам всем, братаны!